[b]М[/b]илує очі вся земна краса
[b]І[/b] небо синє, сонце золотаве,
[b]Й[/b]ого проміння шле сама весна
[b]С[/b]ердечними акордами октави.
[b]В[/b]иблискує роса, змиває сум,
[b]І[/b] все навколо вже зазеленіло,
[b]Т[/b]ворінь моїх небачену красу
[b]Д[/b]іброви заплітають вміло в тіло.
[b]У[/b] дивних нотах ранньої пори
[b]Ш[/b]умлять гаї весняними піснями
[b]І[/b] чути, як окрилено з гори
[b]П[/b]ерлини щастя виграють струмками.
[b]О[/b]світлена стежина сонцем вкрай,
[b]Е[/b]х, як же додає мені наснаги,
[b]З[/b]емна чарівність, мовби серцю рай
[b]І[/b] мить найкраща втамування спраги.
[b]Я[/b] знову лину де мої краї,
[b]М[/b]ені б до всього, як у пташки крила,
[b]О[/b]станній штрих, спуститись до землі,
[b]Я[/b] збагатилась, це найбільша сила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044199
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик