Вернувся син до матері з полону
Й в обіймах неньки на радощах помер...
Не витримало серденько розгону -
Спинилось, коли сльозу зрадливу стер.
Він був солдатом, боронив Вкраїну
І виніс все в катівнях москальні,
А тут емоція... і за хвилину
Пішов у вічність в рідній стороні.
Згадаємо: А хто найбільше винний
У тім, що йде така страшна війна
На наших теренах і безупинно
Все ллється кров з тривогами без дна.
І горе не відплачене за втрати...
Рясніє на могилах в прапорах
По всьому краю цвинтарі - гармати...
І не вимовний в душах наших жах.
2.
Четвертий рік бездумне бидло
Ракети і шахеди цілить
в житла...
Й не знаєш встрінеш новий день, чи ні?
Незламна Україна вся в борні...
Так тільки поступають терористи,
Вбиваючи мирних без жалю людей...
Ви - нелюди кляті! Ви - антихристи..!
Відплата гряде!!!
29.06.25р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2025
автор: Василь Дальнич