Не для терпіння створена жінка,
Не для мовчання, сліз і чекань.
В її душі — весняна хмаринка,
А в серці — сонця ранковий дзвін.
Вона не з тіні, не з в'язнів мовчання,
Вона — із неба, де мрії живуть.
Її призначення — не покарання,
А світлом бути і творить путь.
Її не зламати — вітрами, роками,
Бо в ній — джерела незгасний потік.
Вона проростає любов’ю й словами,
Як вранішній промінь крізь морок і сніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2025
автор: Romashe4ka