Де Всесвіту межі загойдані сплять –
Зустріну тебе на тому кордоні.
Поміж загадок, фізичних понять
Я буду торкатись твоєї долоні.
Натисне на голову обрію простір,
Нападають снігом за шию зірки.
У Всесвіті цьому з тобою ми гості,
І він нас частує, а не навпаки.
Вкриває собою, мов темне рядно,
І ми стоїмо, як загорнуті книжки.
Тебе прочитаю: як буде й було.
Себе прочитаю тобі також нишком.
Й обоє зненацька відкриємо речі,
Що нас об’єднали без слів і розмов.
Єднає ще більше закоханий вечір.
У Всесвіті також править любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2025
автор: Андрій Лагута