Залиш у спокої мої проблеми,
Свої на згадку не даруй.
Давно забула, тож будь певен.
Образила тебе? Даруй.
Посунь, будь ласка, своє его,
Не можу плисти за цей буй.
Він увись сягає, мабуть, неба,
Ти більше його не годуй.
Разом не пишеться окремо,
Але ти спробуй, почаклуй.
Світ не закінчиться без тебе —
На лобі собі закарбуй.
І не потрібні твої ребра,
Бо я є витвір власних рук.
Чорнієш, бо несправжнє сребро,
Тож маєш замість серця бруд.
Ти не на краще, а даремно,
Ти був лише у двері стук.
До свого щастя ставлюсь ревно,
І ти не входиш до його порук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2025
автор: О.Лекса