Будемо живими буде й завтра!-
Надлишку уяви не здолати,
Там, де блудить світом Бодгісаттва,
Щоби життя як справжність відчувати,
Пирхаючи у Пегаса* крила
Кажаном, злітаючим під Небо -
Чур мене, допоки не зомліла
В серці радість гомінкої Геби*,
Бо немає більшого пророка
Для прямих і манівців годящих,
Хоч світись, а хоч шукай півока*,
Все одно стежину непутящих
Застелила кришталем знемога,
Наче сіль сльози по Карфагену,
Наче пам’ять про шляхи-дороги
Крізь безодню часу нескінченну…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=8yH9GLfS2RA
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2025
автор: bloodredthorn