Я скінчився.
Ваші слова стали панахидами,
білий шум - піснею.
мої думки прахом серед пустелі,
твій образ оманливий дотик, ще досі відчувається.
Мрій раз,- заразливий котик, що й не зовсім збувається,
і руки піднімаю махом в безнадії до стелі.
Заздрю Одіссею,
Ми стаємо зниклими видами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044092
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2025
автор: Адам Буткевич