Серед останніх бутонів
троянда не здається дивною,
і злітає жайворонок,
не зважаючи, що сонце запізнюється,
і останньому грону винограду
байдуже, чи зів'яла лоза.
Тільки твоє нове кохання
думає, що воно запізнилося.
Але пісня жайворонка
Звично наповнює ранок,
і троянда, і гроно винограду
завжди манять очі,
то впусти його, не думай,
що воно запізнилося. Чи запізнілі
аромат і роса
чи тріпотіння якогось крила?
Відчини двері часу,
так пізно постукало кохання.
[i]З "Вірші для тіла"[/i]
[b]Luis Cernuda VII. Haciéndose tarde[/b]
Entre los últimos brotes
la rosa no se ve rara,
ni la alondra al levantarse
atiende a que el sol retrasa,
o el racimo ya tardío
cuida si es mustia la parra.
Pero tu cariño nuevo
la estación piensa acabada.
Pues la alondra con su canto
siempre puebla la mañana
y la rosa y el racimo
siempre llenan la mirada,
entonces, deja, no pienses
en que es tarde. ¿Hubo tardanza
jamás para olor y zumo
o el revuelo de algún ala?
Fuerza las puertas del tiempo,
amor que tan tarde llamas.
[i]De Poemas para un cuerpo[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044071
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2025
автор: Зоя Бідило