Я собі ніколи не пробачу,
Не дозволю співчутливих слів,
Що в той вечір, як тебе побачив,
Зберегти тебе я не зумів.
Може то кохання осліпило?
Може - зайвого я перебрав?
Або, раптом, то якась зла сила
Не хотіла, щоб тебе пізнав?
Я зажмурюю щосили очі
І мене окутує пітьма.
Чую я твій сміх крізь темінь ночі,
А розплющую - тебе нема.
Згадую у темряві твій дотик,
Відчуваю, наче поряд ти,
Наче знову ти стоїш навпроти,
Наче там немає пустоти...
Я себе картаю за ту вдачу,
Я себе вбиваю за той гріх.
Я собі ніколи не пробачу,
Що тебе зустрів і не зберіг.
19.07.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2025
автор: grotath