Дощ розтікався, в'їдався до яблунь плачем.
Краплі студені росили в закляклій мені.
Стигли ілюзій мотиви...і світ мій біднів.
Чом же ця злива байдужа карає-пече?
Краплі студені росили в закляклій мені.
Справді, розлука? Наважились якось? Невже?
Без окулярів рожевих дощ різав ножем,
День потьмянів у сльозах, ніби я... обважнів.
Стигли ілюзій мотиви і світ мій біднів,
Тіло й кору пропікала безмірна жура.
Наче впивався метал до роз'ятрених ран.
Хлипала хвища, торкала благаннями: ні-і!
Чом же ця злива байдужа карає-пече?
Знічена, зболена, згіркла я, вимокла вщент,
Біль розтікався. В самотність не вірилось ще,
Туга стікала зі зраджених Вами очей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044016
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2025
автор: Білоозерянська Чайка