Незрілі яблука в саду,
Мов сльози осені котились…
Лежать в пожовклому ряду
Трави, давно що не косилась.
У спеку, в літнім повитку,
До збору в кошик не готові,
Лежать, дрібненькі, у кутку
Їх пестять промені шовкові.
А тріск об землю – звук жалю,
Сумна мелодія прощання…
Їх недосяжності красу
Плин часу взяв у пісню ранню.
Змарніле листя аж плющить
В обіймах сонця із плодами…
Смак долі ранньої кислить,
Болить прогнилими боками.
В повірі тліє аромат
Плодів антонівки в серпанку…
Щемить душа від ранніх втрат,
Гірчить на серці спозаранку.
Як символ – яблуня в саду:
Життя і сили і надії -
Відродить ще свою красу,
Лише б коріння було цілим.
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2025
автор: Любов Таборовець