Граблі бувають: в полі і – життєві,
Корисне дуже в побуті – знаряддя, -
Людські віщує помилки суттєві,
Які – з шляху збивають у безладдя.
Ніяк, - життя людину не навчає:
По долі – обережніше ходити,
«Грабель», щоразу, хтось – не помічає,
На них – прямує влучно наступити!
Свій досвід негативний – забуває,
Людина, навіть, - здивувати вміє:
Як на «граблі» - вже вдруге наступає, -
Що - досі їх не вкрали, ще й – зрадіє.
Ніяк, - життя людину не навчає:
По долі – обережніше ходити,
«Грабель», щоразу, хтось – не помічає,
На них – прямує влучно наступити!
Були б, з роками, люди і – «мудріші»,
Та: почали б – «граблі» нумерувати,
І – каску надягали б, - на новіші,
Не на старі «граблі» іти ставати.
Ніяк, - життя людину не навчає:
По долі – обережніше ходити,
«Грабель», щоразу, хтось – не помічає,
На них – прямує влучно наступити!
Когось – «граблів» наявність, - не злякала, -
Дорогоцінний досвід в них вбачають:
На ті «граблі», куди – нога не стала,
З розбігу, не вагаючись, - стрибають.
Ніяк: людину досвід не навчає,
По долі – обережніше ходити,
Хтось: навіть, ті «граблі», - завжди шукає,
Бо – зручно на «граблях», весь шлях свій, - жити.
ПІСНЮ: ГРАБЛІ можна послухати на моєму ЮТУБ каналі - https://youtu.be/b1V1Eya93NM?si=EpT_gpgV-CkAXBQ-
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043950
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2025
автор: Алла Демчишина