У кожній миті є солоний присмак,
І солодкість надій, і терпкість самоти.
Без ліку їх, хвилин безвісти зниклих,
Загублених у еру сліпоти.
Понад усе хотілося би їх прожити,
Сповна відчути весь потік чуттів,
Та швидкоплинність часу не спинити,
Лиш торувати шлях, як Бог тобі велів.
Як чує й бачить твоє серце,
Як дух тобі говорить з-під ребер.
Будь-що-будь! Ти не калюжа, а озерце,
Наповнене могутністю джерел.
©️ Марина Цуркан
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2025
автор: Марина Цуркан