Рятує вкотре Котячий Бог.
Лікує ніжно душевні рани.
Доволі дивний наш діалог
Фіксують янголи на екрані.
«Чому горюєш, краса моя,
І сумніваєшся без причини?
Зникає сум де зʼявляюсь Я
Закон цей вічний є й буде чинним».
«Не горювати? А йде війна,
Взялась планета пекельним димом»
«Тссс, тихше, тихше, ти як струна!
Це лише слайд, це лише картина»
Граційно виконає стрибок,
Занурить в коло своїх вібрацій,
Жбурляє місяць, немов клубок,
Не потребує визнань й овацій.
Красивий погляд із-під повік,
Зелений вогник в очах іскриться,
Минає стрімко за роком рік,
«Я завжди поруч, кохана киця,
Бува ревную тебе до всіх.
І важко витримати як плачеш.
Люблю дзвінкий і веселий сміх.
Вночі зʼявлюся, у сні побачиш»
Спокійно, тихо розтанув час,
Пташки на крилах принесли ранок,
Котячий Бог уже вкотре спас,
Беріг мій сон, чатував світанок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043899
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2025
автор: Натаsha