Сонце в небі блискотить
І так ніжно гріє.
Серце в грудях стукотить
І життю радіє.
І душа радіє теж
Й весело співає.
І моєму щастю меж
Жодних вже немає.
Я сміюсь. Щасливий я.
Й далі ясне сонце
У красі усій сія.
Навіть крізь віконце
Теплі промені його
В хату проникають
Легко і мене всього
Ніжно зігрівають.
Сонце – світла джерело
Сяє наді мною.
Ллється сонячне тепло
В тілі, мов рікою.
В нього сонце проника,
В кожную клітину
Теплі промені пуска
І мене, людину,
Живить, силою сповня
Із самого рання
Протягом усього дня,
Світлі почування
Сіючи в душій моїй,
Мов зерно на полі.
Цим бажає сонце їй
Гарної лиш долі,
Щоб вона її вела
На життя стежині,
Щоб моя душа цвіла
В рідній Батьківщині.
Євген Ковальчук, 28. 07. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043896
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2025
автор: Євген Ковальчук