Я, поезіє, тебе
У душі кохаю
Так, як небо голубе
В батьківському кра́ю,
Так, як сонце, що на нім
Сяє й ніжно гріє.
Із тобою в світі цім
Серденько радіє
Так, неначе немовля,
Що колише мати.
Я, поезіє моя,
Не стомлюсь кохати
Палко, гаряче тебе,
А також творити,
Доки небо голубе
Буде, доки жити
Буду я під ним на цім
Світі голубому.
Із тобою я на нім
В щасті чарівному
Проживаю кожну мить
Часу, що минає.
Серце в грудях стукотить,
Б’ється, калатає,
А з тобою, наче гра
Й радісно співає,
Повне щастя і добра,
Що в собі тримає,
Через тебе людям всім
Щедро їх дарує.
Недарма ж на світі цім
Серденько існує,
Як, поезіє, і ти.
Я життя тропою
Буду завсігди* іти
Разом із тобою.
*За́всігди – розм. Завжди
Євген Ковальчук, 28. 07. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043895
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2025
автор: Євген Ковальчук