Ти не дивись на мене строго,
Зів’яну я, зранена квітка,
В п’янких цілунках, прямий погляд,
Запал вразливий, потік світла.
Не будь палючим наче сонце,
Мов через скло, неначе в призмі,
В обіймах знов та серце хоче,
Торкнись рішуче, в фанатизмі.
Нехай пізнаю насолоду,
Єства твого, в котлі бажання,
Від долі маєм нагороду,
Спокуси смак таїть до рання.
Прислухайсь, чуєш? Соловейко,
Своїй коханій дарить пісню,
Для тебе мрія, не погасну,
Як зірка в небі, я воскресну.
Та й потону в очах до зваби,
Дотики ніжності, в любові,
Жіночі пестощі, забави,
Почуй в судинах прилив крові…
Візьми, згорю в протистоянні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043887
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2025
автор: Ніна Незламна