Так вийшло, що я знову тут,
В лісостепу під небом.
Тут нагороди не дають,
Вони мені й не треба.
Немає тих хто "карате",
Чи то "круті" самбисти,
Всі лиш турбуються про те,
Щоб небо було чисте.
Щоб не літали дрони ті,
Низенько та й на висоті.
Щоб діти спали десь спокійно,
Та й інші дихали щоб рівно.
А ми і вдень, і ночі,
Не скріплюють нам очі.
Ми група вогнева, мобільна,
Від чар та й забобонів вільна.
Подяк великих нам не треба,
Та в добрім слові є потреба.
В. Небайдужий.
Липень 2025 року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043879
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2025
автор: Небайдужий