Не ради чого, й зовсім не у борг
Мої обійми теплі та добрОти.
Хоча зізнаюсь, милостивий Бог
Як верне їх назад, то я не проти.:)
Та знаю, чула, ти не віриш сам,
Що Божа воля лиш над нами справжня,
Коли прошу, молись, як буде страшно
Від гуркоту заліза в небесах.
Твою невіру я не підміню
Своєю вірою у те, чия то сила
Одна ласкала нас, і нам косила
Надії, залишаючи стерню ...
Та обіймаю - променю услід
Ти чуєш, як торкаюся поштиво?
Бажань твоїх натягнуті тятиви
Нехай бринять у ранках многих літ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2025
автор: Горова Л.