Колись і вилося волосся
Неначе вуж в життя стеливсь
І ледве вижити вдалося
Бо я пручався і як рись...
Дерся у гору, на вершину
Щоб подолати шлях дороги
Міняв на зимні літні шини
І оббивав взуттям пороги
Сьогодні зачіска під нуль
І срібні домінують скроні.
Не вірю ліку я зозуль
В лінії вірю на долоні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043855
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2025
автор: Урюпін Анатолій Іванович