Досі падають сльози, на дорогу життя,
А від суму і болю, вже ніщо не спаса….
Живемо, як той привід, без емоцій на все,
Лиш чекаєм на звістку, що з домівки прийде…
Там нарешті настала переможна пора,
І у небі ясному, лише пташка літа….
Сміх дитячий лунає і щасливе життя,
На руїнах під пеплом, квітка знов пророста….
Нема страху сирени, небо синє, ясне….
І по всій Україні - Перемога цвіте!
Бачим сон цей щоночі і сивіє наш шлях,
У сльозах на могилах і вбраних хрестах…
Балістичні ракети розбивають життя,
І ні в кого у серці, спокою нема.
Що ж ти праведний Отче, не вгамуєш цей світ?!
Не накажеш хто винний , не знищиш той рід,
Хто будує майбутнє, на розбитих шляхах,
На знищених пеплом, сірих ланах….
Де шукати нам правди, як молити Тебе?
Хто зруйнований світ, від біди відведе?
Посилаєм Благання щодня в Небеса,
І роками чекає спасіння душа……
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2025
автор: TigraAgara