Ти мимоволі знищив
Усе, чим є моє життя,
Але не нерушимий центр
Буття: глибинний,
Остаточний і нетлінний.
Я часто у своїй уяві
Боявся і чекав
Кінця тієї видимості,
Що наділяє цінністю людину
Для людини в світі.
Але якщо ти нехтуєш
Усім, що перейняв у мене,
То цим даєш мені нове життя;
Як первісне людина,
Невинний я на самоті
З собою і з тобою.
Той, хто дає життя,
дає і смерть.
Відірваний від світу
Ради твого кохання, покинутий
Тобою з моїми життям і смертю.
Здається, помирати легко,
Життя - дошкульна річ:
Я вже не знаю, як справитися
Із його даремною
Роботою тебе кохати,
Яка тобі не треба.
[i]З "Вірші для тіла"[/i]
[b]Luis Cernuda XIII. FIN DE LA APARIENCIA[/b]
Sin querer has deshecho
Cuanto mi vida era,
Menos el centro inmóvil
Del existir: la hondura
Fatal e insobornable.
1uchas veces temía
En mí y deseaba
El fin de esa apariencia
Que da valor al hombre
Para el hombre en el mundo.
Pero si deshiciste
Todo lo en mí prestado,
Me das así otra vida;
y como ser primero
Inocente, estoy solo
Con mí mismo y contigo.
Aquél que da la vida,
La muerte da con ella.
Desasido del mundo
Por tu amor, me dejaste
Con mi vida y mi muerte.
Morir parece fácil,
La vida es lo difícil:
Ya no sé sino usarla
En ti, con este inútil
Trabajo de quererte,
Que tú no necesitas.
[i]De Poemas para un cuerpo[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2025
автор: Зоя Бідило