Недаремно я була волонтеркою... я вважала, що це прекрасно - дарувати, нічого не очікуючи взамін... та пізніше я не була готовою до того, що в житті за все треба платити, особливо - мені... та ще тоді рядки були такими:
моя підтримка - слово теплоти,
любові сяйво гріє безкоштовно.
моя порада - голос з-висоти,
не брати дар - це беззмістовно.
моє життя - дорога без асфальту,
вона росте й цвіте безмежно.
із фальшем жити нам не варто,
а то не встигнем жити чесно.
P.S.: 2012 рік, м. Тернопіль, вул. Макаренка, сімейний гуртожиток.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043762
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2025
автор: Olivia Home