Призахідне сонце розмахує списом -
З червленого золота кований, міді,
Пітьму розганяє, у небі - хмар-мідій.
Густою вуаллю вкриває мла писок.
Вдихає тремтливих вітрів оксамитних
Блаженство, навіяне зоряним пилом,
Сідає в покорі за обрієм з миром -
У фарбах веселок сяйних, колоритних.
Вигулькує місяць натруджений з ями -
У висі захмарній роздмухує попіл -
Метаються іскри неонові поспіль,
Зникають на небі засмучені плями.
Сплітаються руки, утішені торком,
Спалахують дивом сузір'я-клейноди,
Мрійливі тумани несуть насолоди -
Між нами і снами, сповитими шовком.
13.07.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043756
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2025
автор: Lana P.