Світить ясне сонце
У моє віконце
І мене збудило
Вранці ніжно, мило
Променями світла.
І душа розквітла,
Наче квітка. Сон це?
Думаю. Ні, сонце
Сон нічний спинило
В час, як розбудило.
Сон пройшов, минувся,
З ніччю розминувся,
Бо настала днина –
Сонячна година.
Сонце я вітаю
У коханім краю,
І воно вітає,
Промені пускає
Вже з самого рання
Й світлі почування
В серці будить мило.
Сонячне світило
В небесах палає,
Що все розквітає.
В серці розцвітаю
Й я у ріднім кра́ю
Завдяки лиш сонцю –
Світла охоронцю,
Що так ніжно гріє,
Що душа радіє.
Євген Ковальчук, 26. 07. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2025
автор: Євген Ковальчук