занурся в світанок
знесе
зачарує сонце
злинає нізвідки
сміється безмір’ям тепла
збивається в форми
у барви розгнуздані
сон це?
ховається сірість страхів
по забутих кутах
безмежжя любові пульсує
вдихни свідомо
повітря чи прану
чи в глину ковток життя
заблудлим телятком мандруєш:
а де ми?
хто ми?
бог в грудях регоче:
дерзай
самостійне дитя
А якщо Бог продовжує творити світ? Змінювати гори? Вдихати в кожну істоту життя з кожним вдихом?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2025
автор: Пісаренчиха