Сумні думки, най зникають у горах,
Стають скляними, наче обеліски,
Страхи війни, принісши стільки горя,
У пам’яті чи й згубляться навіки?
Благає мати, на руках дитина,
Шукає захисту, летять шахеди,
Спинити як? Вона ж у чому винна?
Цей світ лякає, до смерті лиш метри.
За що? Крик відчаю впав по долинах,
Не квітнуть маки, як і світлі мрії,
Краплини крові по різних стежинах,
Ущент розбиті батьківські надії.
А він не знає, в боротьбі щоденно,
Під кулями, виснажений до болю,
Та в перемогу вірить сокровенно,
Сім’я, родина, пізна кращу долю.
Лиш вітер свідок тих подій кривавих,
Земля мовчить, враз вперіщила злива,
Край неба, померкли світлі заграви,
Здаля звучала музика тужлива…
Упав мов птах, куля влучила в крила.
Чи біль сховають величаві гори?
По скелях шрихи, червоні розводи,
Вершини бачили, небесне море,
Й потік річок, як нескінченні сльози…
Хто відповість за всі зламані долі?
15.07.2025 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043719
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2025
автор: Ніна Незламна