У палахкій пустелі, де піски безкраї,
Зустрів священник лева, що блукає,
Від оба́ви по шкірчині аж мороз пробіг,
І одразу до молитви він прибіг:
"О, Господи Милостивий, до Тебе голос мій!
Почуй мене, я ж мізерний служитель Твій!
В звіра цього всели християнські почування!
Зникне лють і з'явиться хай покаяння!
І тут левусь, на задні лапи сівши,
Благоговійно себе перехрестивши,
Нахилив покірно голову свою,
Й мовив : "Боже, благослови-но їжу цю!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2025
автор: О. Хвечір.