В небі сяє сонце світле,
Промені пускає
Й серденько моє розквітле
Ніжно зігріває.
Так, мов квітонька, розквітло
Серденько тендітне,
Упустивши сонця світло
В себе, й далі квітне.
Почування розквітають
В ньому найсвітліші
Й мило серце огортають,
Наче найдобріші
Мами немовляток власних.
Серденько радіє
Від цих почуттів прекрасних
І мов молодіє.
Прокидається у ньому
Неймовірна сила,
Що кладе кінець усьому
Злому й наче крила
В серця миттю виростають,
Що несуть до сонця,
Й мов пташки ті, вилітають
З серденька віконця
Почуття усі пресвітлі
І, скупавшись наче
В сонця найтеплішім світлі,
В серденько юначе,
Мов додому, повертають
І його, як сонце,
Любо, мило зігрівають,
Так, немовби сон це.
Я ж у небо підіймаю
Свій глибокий погляд,
Сонцю дяку виражаю
За солодкий догляд.
Євген Ковальчук, 25. 07. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2025
автор: Євген Ковальчук