Пригорни мене до себе,
Щастя неземне,
Й дай мені все, що у тебе
Є, й весь біль мине,
Що у серці я тримаю,
Що його, мов ніж,
Ріже без жалю й без краю.
Краще вмерти, ніж
Жити з ним та горювати,
Та я прагну жить
І у серці відчувати
Лиш тебе щомить.
У тобі я убачаю
Сенс свого життя.
Я тобі лиш доручаю
Думи й почуття
Всі свої. Хай лиш з тобою
З ними я іду
В світі цім життя тропою,
Про гірку біду
Та нещастя позабувши
На увесь свій вік,
Наче в морі, потонувши
У тобі навік.
Ти – мій світ, моє кохання.
Із тобою лиш
Прагну я стрічать світання.
Тільки ти здійсниш
Мрії всі мої й бажання,
Бо вони – це ти.
Доки мить моя остання
Не мине, нести
Я тебе у серці буду.
В нього назавжди,
Із моїх очей облуду
Знявши, увійди!
Євген Ковальчук, 24. 07. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2025
автор: Євген Ковальчук