ГІРКЕ МОВЧАННЯ
Всю правду знати та мовчати знов,
Бо страх у грудях, він стирає звук
І кожен раз: тук-тук, тук-тук, тук-тук...
Приходить біль, сховавши всю любов.
Ховати фрази, наче тягарі,
Вони гірчать під серцем, як вино
І це мовчання тягне нас на дно,
Хоч світ би міг змінитись до зорі.
Не раз слова стояли на межі,
Та згасли, не торкнувши чийсь обман.
У поглядах лишається туман,
А правда десь глибоко у душі.
Ми звикли думку краще скрити цю,
Ніж дати їй прорватись на цей світ,
Бо хто ж прийме її так, як завіт,
Коли вона вже б'є нас по лицю?
Та істина живе лише тоді,
Коли її озвучено усім.
Хай світ ніколи не буде німим
І правда хай буде на висоті.
Мирослав Манюк
14.07.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2025
автор: Мирослав Манюк