Линуть душі увись журавлями
Поміж хмар, що біжать, до Небес.
Крають криком, по тілі, - ножами,
Долі падаю ниць без словес.
Ні жалю, ні тривоги у серці,
А ні крихти у вбиць каяття.
Зачерсвілі в них душі й на деньці
Розповзлася одна чорнота.
Черстві душі керують безчинством,
Сіють смерть і каліцтва, біду.
Не бояться в гріхах судочинства...
Покарай же їх, Боже! Прошу!
Скільки крові ще має пролитись,
Щоб закінчилась клята війна...
Чим ми мали отак прогнівитись,
Що не бачимо нині добра?..
Живемо між руїн, що повсюди,
І по селах, в містах, по степах.
Настраждались доволі вже люди,
Покарай же їх, Боже! Є страх!
Страх погибелі змусить спинитись
Всіх, хто винен в злочинній війні.
Твоїй Волі я буду молитись,
Щоб часи ці минулись лихі.
14.07.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043680
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2025
автор: Валентина Ланевич