О невтішні часи, липень спраглий у довгій нестямі!-
Тільки коло б мені, наче бабкою крізь комиші,
Тільки трохи дивацтва очам від того оригамі
Швидкоплинної миті творіння комахи у стулках душі.
Хвацько й дзвінко назад розкрутити годинники часу,
Де священні обличчя у глині червоній живуть,
Щоби вже на льоту паперовий оживший Тарасик
Посміхався з минулого доки струмки перетну.
У полоні прадавнього напівзабутого слова
Там де з примхи за тебе вірші не складуть про життя ,
Де старий ворожбит на поганому суржику знову
Буде хибне пророчить про долю ,чужі почуття,
Щоб розверзлись нарешті над світом Небес буревії,
Як початок,як скриня Пандори для нових розваг,
Де від смертних, почутих, оновлений плач Еремії
Аж до сьомого Неба відлунням в надриві досяг…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=O1cv9K4mAq4
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2025
автор: bloodredthorn