Літстудія і філософія (із творів мого друга)


...  Вчитися  можна  і  заради  втіх.
І  навчання  і  втіхи  приносять  розкіш  думок.    Так,  здавалося  мені  у  тому  1985  році  й  народжувалося  сонце.  Я  дивився  на  його  схід.  Крізь  тюль  Валеттиної  кімнати.  Ще  спросоння.  Ще  блукаючи  манівцями  сновидінь…  
То  вже  були  наслідки  занять  на  літературній  студії  Богославського…  Наслідки,  значною  мірою  філософські.  Вони  водночас  і  припускали  і  розвивали  самомислення.  Без  цієї  властивості  і  не  можна  піднятися  у  високі  ступені  прози,  –  міркував  я  собі,  –  а  тим  більше  поезії,  цієї  творчості,  незупинної.
Усяка  зупинка,  половинчастість  вже  не  годилася,  коли  розвиток  йшов  уперед…
–  Будь  гарячий  або  холодний,  –  казала  Валетта,  заплющивши  і  відривши  очі  немов  та  Варлей  в  «Кавказької  полонянці»  –  А  головне,  будь  консеквентен.  
–  Яким?
–  Таким!  –  вона  піднесла  свій  кулачок  угору  над  ліжком,  –  Мггг!  Вмій  переносити  істину  у  всьому  її  обсязі…
І  голос  Вілетти  кружляв  над  її  ліжком,  тріпався  навколо  неприбраного  ще  звечора  столу  і  падав  на  кришку  піаніно...  І  жаром  горіли  її  щоки...

…Удень  я  блукав  Харковом.  Він  заряджав  мене  новими  силами.  І  для  мого  тілесного  господарства  Валетти,  і  для  господарства  духовного…
Тож,  гуляючи,  сидячі  у  кафе  чи  барі,  вже  тоді  помічав  –  масам  зовсім  недоступні  безтілесні  умогляди…  Переконувався  і  переконувався…  У  розріз  із  вченням  про  маси  –  як  рушія  історії…  
А  небо  над  містом  чистіше  слюди…  
А  люди  втрачали  і  втрачають  дух  за  подробицями  матеріального  життя…  Тоді  і  нині,  нажаль…  Бо  чи  всі  люди?
А  люди  всі,  час  від  часу  відчувають  потребу  пофілософствувати...  Але,  філософствувати  між  іншим,  легко  і  приємно,  і  у  визначених  межах...
Тоді  молодому  студійцю  здавалася  його  душа  ніжною,  мрійливою.  Таким  було  й  творче  оточення…    І  Валетта  теж…    Ображене  повільністю  прогресу,  воно  прагнуло  здійснення  своїх  фантазій...  Втілення.  Тут  і  зараз.  Це  не  завжди  виходило...  І,  зосередившись  у  тісних  сферах  особистих  сподівань  і  надій,  все  прямувало  в  туманну  далечінь  поезії,  музики,  одним  словом  –  гри…  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2025
автор: Сумирний