Вечірня тиша — це про нас,
І лагідний, як слід помади на вустах,
Весняний вітер.
Він обіймає ніжно й міцно
Твою печаль і мою, вже сумнівну, гордість.
Скалічені руками очевидців,
Розтоптані лавандові поля…
Я все ще пам’ятаю нашу осінь —
Якою ж щасливою я була.
Нас об’єднала неправдива доля
Й вже згаслі юні голоси,
Що в нас іскрою так палали,
Коли були наївні наші сни.
Я досі бачу нас у той вечір:
З вікна прокрався мирний світ,
Й скрізь темряву таємно слухав наші думи —
Про те, що ми сказати не могли.
І кожен раз, як бачу я самотній місяць,
Я згадую твої слова.
І кожен день я подумки чекаю ночі
Й сподіваюся, що ти теж дивишся на мене
Або хоча б згадуєш про нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043636
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2025
автор: Лія Бронте