У 2006-2011 роки я займалась волонтерською діяльністю, зокрема працювала аніматором в інтернатах, ми приїжджали з майстер-класами та подарунками... оскільки я сама виросла без батьків, я дуже хотіла компенсувати свій біль тим, що я буду підтримувати діток-сиріт... і мені справді ставало легше... коли я з ними розмовляла, обіймала, любила... своєю допомогою їм - наповнювалась я сама... а цей вірш я написала після одного дня, коли обдумувала мотиви мам, які залишають своїх дітей... і я не могла їх засудити, але моє серце розривалось від нерозуміння...
в коридорі плач звучить,
хоч надворі тиха ніч.
це дитя чуже кричить
із собою віч-на-віч.
мати кинула його:
із роддому утекла.
а дитяті, все одно,
буде кращою вона.
наймиліш усіх звучить
слово мамине "я тут",
та дитя лише кричить,
ну невинний серця стук.
де ж ти, мамо, озовись,
я ж маля твоє, дитя.
оглянись, ну зупинись!
лиш тебе чекаю я...
але ти все йдеш і йдеш,
а мене ти залишаєш!
стежку щастя не знайдеш,
бо одного ти не знаєш:
твоє щастя - то є я!
я - дарунок світлий з неба!
мама... мамочко моя!
ну невже мене не треба?...
*2010 рік, м. Тернопіль, ГО "Молода Просвіта"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2025
автор: Olivia Home