***

Думка  за  думкою,  слово  за  словом
Послухай  мої  нічні  розмови
Розмови  з  собою  на  одинці
Я  ці  слова  зоставляю  в  скринці
І  відпущу  ту  скриньку  в  ріку  весною
Тільки  будь  ласка  побудь  зі  мною
Якщо  моя  скринька  кудись  прибуде
Я  вважатиму  це  за  чудо:
Мої  любі  вітри,  я  загубила  весла
І  яка  би  лиха  негода  вас  не  принесла
Вельми  вдячна  я  вам  за  радість  якогось  руху
Хай  мій  човен  й  носило  від  берегів  по  кругу
Моїх  весел  нема,  а  якір  і  той  не  справний
Ти  зі  мною  мій  вітер,  такий  як  і  я,  безрадний
І  від  мого  човна  теж  зоставалось  мало
Я  на  весла  його  ламала,  яких  не  вкрало  б
Глибинами  моря,  чи  моїм  лихим  безсиллям
Та  щораз  забирала  вперто  їх  хижа  хвиля
Нехай  хоч  би  так,  я  вдаю  що  це  моя  воля
Зоставатися  тут,  серед  лютого  цього  моря
Я  говорю  до  вітру,  й  може  він  трохи  чує
Причаївся  ось  тут,  в  моїм  човні  ночує
Я  не  їм  і  не  сплю,  із  човна  я  майструю  весла
Так  уперто  і  люто  освоюю  ці  ремесла...
І  здається,  вже  знаю  більше,  і  знов  не  знаю
Мої  люті  вітри  й  море  мене  вітають

Ольга  Мороз-Кміт,  2005

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2025
автор: Ольга Мороз-Кміт