Схилила буйну голову калина
У вічному поклоні над могилою,
Червоних сліз немало вже пролила
Вона в журбі і тузі за загиблими.
Нащадки вдячні то її садили
У пам"ять про дідів й батьків своїх,
Які відважно землю боронили
Та волю й славу здобували їй.
До рук взяли онуки нині зброю,
Зійшлись в кривавім герці з ворогами.
Стоїть калина-мама у скорботі
І гірко-гірко плаче за синами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2025
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський