Ставок спочиває, дрімає в долині,
Йому колискову співають птахи
Сиджу я на гатці із ночі, ще й нині…
Не ловиться, лише шумить з лепехи.
То мабуть В’ЮНИ там снують наче змії,
Та як заманити мені на гачок?
Зурочили мабуть сусідки лихії,
Коли із порожнім відром робив крок.
Уже й ЧЕРВ’ЯКИ заморились ламбаду,
Викручувать з ночі в такт хвиль у ставку,
Приносить цей ранок лиш тільки досаду
Й гризуть комарі під кущем в холодку.
ЗАМУЛЕНИЙ став з плеса парою дише,
В СІМНАДЦЯТИЙ з дуру мене принесло,
Бо мій поплавок нагнається лише,
Коли проплива поруч зграя качок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2025
автор: Інна Рубан-Оленіч