Прийшли вночі, ще до світанку,
Не з хлібом-сіллю, а на танках.
Блакитне небо розпинали
Російські КАБи та «Кінжали».
Далеке сонце, схід червлений,
Лютневий вітер дув студений.
Коли ще мирно люди спали,
Ішла вбивати нас навала.
Колони їхали в столицю —
Нащадки, виродки дволиці.
Горів Ірпінь, палав Гостомель,
Повсюди кров, наруги, стогін.
Здригалась Буча, Суми, Харків,
Чужий «язик» і крики орків.
Проснулось місто, гул, машини…
Обняла мати доню й сина.
Стріляли в груди, не в мішені,
Вели на ростріл полонених.
І гвалтували… Біль, свавілля,
Ненависть, вбивства і похмілля.
Це «руський мір»? Скажіть, будь ласка...
Відкрився лик — страшний, без маски.
В руїнах місто Маріуполь,
Бердянськ, Херсон і Мелітополь.
Куди подітись, де сховатись,
В сусідів вже немає хати.
Село згоріло, попіл всюди,
Де українці жили — люди.
Приїхав «ванька», Z на танку,
Лунає бій безперестанку.
Кривавий слід, московські плани —
Рашизм піднісся перед нами.
Маленький гном країни злої
Бажав зробити нас ізгоєм.
Із карти світу Україну
Ліквідувати в злу годину.
А ми, зродились, з родин великих,
І дали відсіч убивцям диким.
Плекав нас біль і сила волі,
Маємо порох, дамо ще солі.
Дамо ще перцю в відважнім герці —
Незламні люди з великим серцем.
У нас Герої, ми всі — Титани,
Здобудем волю і мир настане.
Затихнуть в небі ракети, дрони
Закриєм раші до нас кордони.
Будуть літати птахи і бджоли,
Збудуєм дім, засієм поле.
Заколоситься жито й пшениця —
Зберемо вдосталь усю пашницю.
Міцна й багата стане Держава —
А за свободу — Героям Слава!
Війна минеться з горем, болем
Та не пробачим москву - ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043565
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2025
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА