Пишу не вперше та не чують, чи то, як шут отой глузують.
Усім прекрасно тут живеться?
Чи шут у душі пробереться?
Імітація ж навколо,
порожнеча.
Навіть серед поетів.
Й розуміння нема.
Повага відсутня,
бла, бла, бла.
Це варте часу?
Шуту побільше бабла?
Колективна порука?
Волосота рука.
Життя ж нема.
Зайшли почитали, а далі?
Свої 5 копійок, ще тих, нічого невартих.
У фото картинку додав, уважно її роздивіться,
і тишком отак посміхніться, навіть гру в шахи вам підмінили, вважають, що ми непотрібні бацили.
А ми і є такі,
щось мало приємних слів, підтримки чи допомоги,
одні пусті розмови.
Й клюють, клюють, клюють.
Нічого уже не повернуть.
Беруть лиш й гребуть.
І то поети?
Вам платять за ваші куплети?
Дяка, зарплата як в депутата?
А що він зробив той депутат?
Отримав мандат і зрадив країну?
Тому певно в нього штат й зарплата є відповідна, на чай, а все тому, що він шахрай.
То чи варто бути поетом?
Щоб депутам робити мінети?
Чи імітацію цю наповняти?
Так відпаде все бажання писати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2025
автор: oreol