Дріада (Хранителька Лісу)


Отак,  уже  стонадцять  тисяч  літ,
Коли  почав  Купало  славить  люд,
Ростила  я  вогненний  диво-цвіт,
А  з  ним  і  власну  ненависть  і  лють.

Неначе  тінь  блукала  у  лісах,
Отак,  уже  стонадцять  тисяч  літ,
Манила  вдалеч,  наганяла  страх,
І  плутала  стежок  знайомих  слід.

Волосся  -  хмелем,  мов  колючий  дріт,
Тягло  усіх  в  полон  гущавини,
Отак  уже  стонадцять  тисяч  літ…
Але  нема  моєї  в  тім  вини.

…Бо  цвіт  шукала  біля  ручая,
Не  втрималась  за  лист  зелених  віт,
У  вир  упала  …  і  блукаю  я
Отак,  уже  стонадцять  тисяч  літ.
23.06.2025

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043514
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2025
автор: Інна Рубан-Оленіч