– З тобою, – мовила наснага,
– я проведу час до світанку,
мені байдужі сон і скарга.
А хочеш, роль зіграю мага,
ти зобразиш словесну бранку?
Прилаштувалась біля ліжка,
думки направила до світла,
й лягла до космосу доріжка,
і почалась для рим пробіжка
жива, снагою підігріта.
То щедро мріями годує,
то посипає віру перцем,
то спокушає, то дивує,
то вдалим римам аплодує,
то тішить зголодніле серце.
То править ляпи і невдачі,
то пропонує невідоме,
я – то у захваті, то плачу,
наснага ніби сліз не бачить,
й не відає людської втоми.
Над горизонтом ніч ясніє.
Чіткий, майстерний візерунок
в моїх щоденниках рясніє,
душа від вдячності весніє
за найпрекрасніший дарунок.
12.07.2025
Останнім часом все рідше приходить щаслива хвилина,
коли риму не треба шукати, вона об’єднує слова легко і
природно, несподівано дає підказки для десятків чорнових
віршів, тим самим: або наповнює їх змістовно, або вони
без сумніву потрапляють в сміттєвий кошик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043513
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2025
автор: на манжетах вишиванки