Цей вірш я написала у свої наївні 16 років, коли я ще вірила у "половинки", у любов всього життя і всяку дурню про ідеальні відносини, які приходять як фортуна. Шкода, що ніхто мене не підготував до реальності, але вдячна собі за стійкість та боротьбу за краще відношення до себе. А тоді... я просто мріяла, і хай це буде:
десь далеко за горами,
а може, за садком…
десь далеко за морями,
а може, за струмком…
я його єдиного,
як сонце відшукаю.
я його коханого
відчую і впізнаю.
десь далеко за полями,
а може, за кленами…
десь далеко за містами,
а може, за селами…
він мене, єдину,
тільки як побачить,
то навік кохану
для себе призначить.
десь далеко у країнах,
а може, десь за кроком…
десь далеко в цілім світі,
знайду за поворотом!
немає значення, що ми
зійдемось близько чи далеко.
а головне – це долями
з’єднають вірністю лелеки.
P.S.: мабуть тоді я передивилась TV-4 з піснею "Лебеді кохання", 2006 рік, с. Настасів Тернопільського району.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2025
автор: Olivia Home