Розбилась ваза мойого життя,
Проста не вичурна, а з глини...
Бо тиску вже витримала вдоста,
Тепер шматочки і краплини...
І кажуть, що не склеїти нічого
Усе як є і кожному своє...
Та точно не питатиму ні в кого
Зберу до купи все - бо це моє...
Найкращим золотом обрамлю
Усім що є величним на землі...
І глиняні частинки вставлю
Бо все моє те і усе в мені.
І буде ваза глиняна служити
Нехай світитимуть яскраво шви,
Але не зникне те, що має жити
Бо це моє - одне, як не крути....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2025
автор: DarkLordV