Ти приходиш у снах
Так часто.
Стоїш віддалік
І мовчиш
Колюче
Мов планета
Чужа і далека.
Вітри омивають волосся Твоє
Мовби дюни Марсу
Вітри омивають моє обличчя -
Потовчене на скалки люстро.
На вітрі не видно сліз
Хоч запах гіркоти
Несеться на простори
Засіяні Тобою
Моїми спогадами
Про Тебе
Моїми мріями
Про Тебе
Моїми снами
Про Тебе
І болем так само.
Час не лікує
Він, як той вітер,
Тільки звіває пісок
Буденності
Залишає граніт мого смутку
Незмірного
До глибини планети цієї
Пророслого
І боюся, не зможу,
Як стараюсь, не зможу
Пробачити
Ні собі
Ні Тобі
Моя Рідна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043490
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2025
автор: МАТЕО