Марс у пісках береже таємниці,
Венера свідомо мовчить, ігнорує.
Ховає під вуаллю свої зіниці,
І це найбільше його руйнує.
Венера в цноті вродою пошита,
Недосяжна і безмежна на Землі.
Хоч душа її палає і відкрита,
Коли кохання — як попіл у вогні.
Венера при зірках соромиться
Показати піраміди трикутник,
Мов листя опале вітру боїться.
Місяця? Але він лиш супутник.
Її тіло — молитва в цвіті зореплин,
І невблаганно пристрасть тліє.
Якщо шанс з мільйону лиш один,
Хто кохає, завжди першим діє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2025
автор: Влайдар-ЯР