Місто палає.
Світлофор знемагає
Сигнал — як стогін.
Кав’ярні — як рятівні
острівочки кондьорів.
Спека у мені.
Не всередині — ніде.
Я — просто вітка.
Що хилиться в безвітрі
та слуха порожняву
Світоч в зеніті.
Гуде брук під ногами,
душа тікає
в тінь дерев при дорозі —
листя шушука про дощ
Піт на ключицях
Пломінь крил Геліоса
Мальва зморилась —
нахилилась до землі
мов молитву шепоче
Котиться жара
з холоднички у шлунок.
Сонце сміється
крізь очі ліхтарів — йде
сплав уяви й асфальту
Дух сквару мовчить.
Він ховається в вогнях
цегли й акацій.
Я ступа обережно —
Щоб не збудить полум’я
Піт у саксофон.
На хіднику акорди
тануть у ритмах.
Жарінь свінгує го́род —
і серце грає на слух
В киплячім супі
сиджу як птах без гнізда
Сонце — консервна
відкривачка для думок
що не вміють гацати
Шкіра гаряча
Коти вляглись нерушно
Фонтан - оазис
Діти мокрі від сміху
Дзвін вільгими стопами
Мамо, дивися —
сонце злиза калюжу!
Я ж там плив човном!
А тепер у пісочку
будую собі пляжик.....
[i]Ренґа - жанр японської поезії, в якому вірш формується з двох, або більше строф. Тут строфа танка( складається із чергування п'яти- та семискладових рядків 5—7—5—7—7).
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043435
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2025
автор: О. Хвечір.