СПЕКА. (Вірш в стилі ренґа)

Місто  палає.
Світлофор  знемагає
Сигнал  —  як  стогін.

Кав’ярні  —  як  рятівні
острівочки    кондьорів.

Спека  у  мені.
Не  всередині  —  ніде.
Я  —  просто  вітка.

Що  хилиться  в  безвітрі
та  слуха  порожняву

Світоч  в  зеніті.
Гуде  брук  під  ногами,
душа  тікає

в  тінь  дерев  при  дорозі  —
листя  шушука  про  дощ

Піт  на  ключицях
Пломінь  крил  Геліоса
Мальва  зморилась  —

нахилилась  до  землі
мов  молитву  шепоче

Котиться  жара
з  холоднички  у  шлунок.
Сонце  сміється

крізь  очі  ліхтарів  —  йде
сплав  уяви  й  асфальту

Дух  сквару  мовчить.
Він  ховається  в  вогнях
цегли  й  акацій.

Я  ступа  обережно  —
Щоб  не  збудить  полум’я

Піт  у  саксофон.
На  хіднику  акорди
тануть  у  ритмах.

Жарінь  свінгує  го́род  —
і  серце  грає  на  слух

В  киплячім  супі
сиджу  як  птах  без  гнізда
Сонце  —  консервна

відкривачка  для  думок
що  не  вміють  гацати

Шкіра  гаряча
Коти  вляглись  нерушно
Фонтан  -  оазис

Діти  мокрі  від  сміху
Дзвін  вільгими  стопами

Мамо,  дивися  —
сонце  злиза  калюжу!
Я  ж  там  плив  човном!

А  тепер  у  пісочку
будую  собі  пляжик.....  

[i]Ренґа  -  жанр  японської  поезії,  в  якому  вірш  формується  з  двох,  або  більше  строф.  Тут  строфа  танка(  складається  із  чергування  п'яти-  та  семискладових  рядків  5—7—5—7—7).

[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043435
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2025
автор: О. Хвечір.