Псалом 267. Світлосяйна Київська Ольга
Першій, неймовірній, першій р.ап. в землі Київській,
владній Ользі, княгині-першопрохідниці,
з любов’ю присвячується
хто не в Христі — ідол…
й те, поза Христом, —
ідол,
не зворушене…
не здригається з
віком…
Бог би тебе, старе, відвідав!
Бог би
тебе,
зелене,
відвідав
так що ні сіло, ні впало
так в тобі смерть без жала
Киянко, зробила твердо:
Ольго, і владно,
й одразу ж
Огнь, що задовго до Верді,
вигнавсь як мита від суші
з рікою —
до Тверді
слухайте, митарі,
й земель глитаї, —
вглибтесь!
те хто є
ти
і що ти вчинила —
й на голову нічию не налазить…
кваптеся й досі —
зима-весна, літо-осінь
якщо вірить канону —
Ольга така поверхова
Що весь час ідолів
Косить…
ліпше б вони не
вилазили!..
(в серці ж!)
Без серця в душі
мертві і мертві
гробики й гробики
вам, дійсно, вистачить серця
щО вам рівноапостольна
робить?!
Ольга трагічно літала й злинала
Що ж? без трагедії — в даль
з генієм — кожного разу постала б?
світло і Огнь, та й любов —
та ж до Неба злітала!..
скільки ж я зможу
Ольга робила
і просувала —
а не питала…
Бог би тебе, старе,
відвідав
таке зелене ні сіло, ні впало
так прийде смерть без жала
10.0.2025, вже свято
рівноапостольної великої княгині Ольги Київської;
м. Київ —
третій вибір Богородиці!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043427
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2025
автор: Шевчук Ігор Степанович