Передрання. Трамваю скрип.
Мимо вікон майнули чайки.
Раптом посвист великих крил
і миттєво пропали зграйки.
Крають небо меткі стрижі.
Невгомонно кричить ворона.
Видно птиці якісь чужі,
а вона тут, мов охорона.
Серед гамору горобців
соловейка коханий голос.
Найприємніші звуки ці
оживили усе навколо.
Як наважився він, дерзнув,
серед галасу, скла й бетону
збадьорити отут весну,
збунтувати саму ворону!
Відлітає від стін ураз
і розходиться спів луною.
Я забула про сон і час,
де я, хто я, і що зі мною!
Соловейка простий мотив –
недаремні його старання!
Море щастя нараз вмістив
в ніжних променях передрання.
04.05.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043413
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2025
автор: на манжетах вишиванки